Глава 16
Щасливий
Кохати краще і прекрасніше,
Ніж бути коханим.
Це почуття дає людині те,
Заради чого варто жити
І заради чого вона
Готова померти
(Джек Лондон)
Сьогодні середа. У нас вихідний. А ще у Ейри День Народження. Їй вже 22. У нас відрив у рік, місяць, 18 днів, годину та 8 хвилин. Звідки я це знаю? Неважливо.
Сьогодні я хочу показати Ейрі наш новий дім.
Я дозволив її досхочу поспати. Приготував сніданок.
− Доброго ранку, Ейро,− лагідно сказав я
− Доброго ранку, коханий,− відповіла вона не менш лагідно
− У ванну?
− Ага, − усміхаючись, відказала дівчина
Ейрена пішла у ванну. Вона ніколи не зачиняє двері на замок. Взагалі-то, дурна звичка, бо Джек (наш друг) вже одного разу зайшов туди, думаючи, що там нікого. Але сьогодні я задоволений цим. Джека немає, ми наодинці. Нарешті.
Я змусив себе не зважати на спокусу. Я не повинен цього робити.
Вона вийшла з ванної. Вона усміхалась. Вона щаслива. Я задоволено усміхнувся у відповідь.
− Сніданок вже на столі, маленька
− Мені вже не терпиться спробувати твої кулінарні витвори,− сказала вона
Я просто потонув у її посмішці. Вона така весела, радісна, задоволена і…щаслива.
Після сніданку, ми пішли одягатися. Я одягнувся швидко, бо приготував одяг ще звечора. Це був смокінг. Я дуже здивувався, коли зрозумів, як це круто. А ще Ейра дала мені темні окуляри і сказала: «Красунчик».
Я сидів та спостерігав за тим, як збирається Ейрена. Це захоплююче, справді. Вона відчинила шафу та дістала невеликий пакет. Обернулася на мене з підозрілим поглядом.
− Так-так, це я. Просто подумав, що тобі сподобається
Вона дістала подарунок, роздивилася його захопливим поглядом, підійшла, обійняла мене та промовила:
− Він дивовижний, Антоніо,− та одягла його
Потім відчинила шафу з сукнями та дістала ще один пакет.
− І це я, тільки не дививсь на мене своїм спопеляючим поглядом,− сміючись, відповів я
Вона одягла і другий подарунок. Далі була шафі із взуттям і що ви думаєте? Звісно, вона знайшла там третій пакунок.
Я й не знав, що вмію підбирати одяг. Та ще й так вдало.
Далі Ейра почала розчісувати своє дивовижне волосся.
− Не завивай його і не випрямляй. Не роби з ним нічого,− попросив я
− Але чому?
− Я хочу, щоб сьогодні ти була справжнісінькою
Вона усміхнулась та зупинилась на звичайному розчісуванні.
− Я так зрозуміла мейк також не входить до твоїх планів?
− Так
Ейра лише нанесла бальзам на губи.
− Ти прекрасна, моя дівчинко,− тихо прошепотів я
Вона лише глибше поринула у мої обійми.
Я взяв її за руку і ми пішли до машини. Я відчинив їй дверцята та допоміг сісти. Потім сів за сидіння водія. Я їхав, як ніколи, обережно.
− Музику?− запитав я
− Звісно,− відповіла Ейра
Я натиснув на кнопку. Зробив гучніше та ми почали насолоджуватися улюбленою на двох музикою.
Ейра усміхалася та танцювала, сидячи на сидінні. Її уста були розтягнуті у посмішці, щоки здавалися ще більш рум’яними, очі блищали дивовижним сяйвом. Вона й справді раділа. Я щасливий.