Глава 19
Ейрена
Від любові
Народжується любов
(Софокл)
Пройшло 15 років з того дня. Ми з дружиною не стали менше кохати один одного. Натан виріс та став схожим на мене, щоправда очі та губи у нього були Ейрині. Він високий хлопець, який добре вчиться, має гарну зовнішність, густе та м’яке волосся, стильно одягається (заслуга матусі) та має хороші манери.
У нього багато друзів, але тільки 2 з них справжні. Бен та Дерек. Вони приходять до нас, грають в приставку, дивляться фільми, читають книжки, обговорюють різні теми. Ми дозволяємо Натану ходити і до них в гості. Він завжди повертається вчасно. Думаю, ми правильно виховали сина. Залишилося лише не зіпсувати його.
Він не п’є, не курить, не лається та не приймає наркотики. Він займається спортом. Грає у шкільній команді з футболу. Ми помітили, що він неймовірно малює. Його кімната обвішана різними малюнками. А ще він дуже любить фотографувати, тому ми подарували йому професійни фотоапарат. І тепер його кімната обвішана ще й дивовижними фотографіями.
Ми сіли снідати і, як зазвичай, почали розмовляти
− Натане, як справи у школі?− запитала дружина
− Все добре, мамо. Оцінки хороші, вчителі мене люблять, однокласники теж,− усміхаючись, відповів син
− Як Бен та Дерек?
− Добре, сьогодні йдуть на вечірку
− А ти?
− У мене інші плани,− спокійно відповів він
− Ну гаразд,− відказав я з посмішкою
− Я вже піду. Мамо, тату, дякую, все було дуже смачно,− сказав Натан та поцілував нас у щоки
− Гаразд, йди
Хлопець пішов на прогулянку. А ми з коханою продовжили розмовляти:
− Як гадаєш, яке його майбутнє?− запитав я
− Не знаю. Але думаю, що в нього буде хороша сім’я та робота. Він буде успішним. Він надто хороший, аби мати погане майбутнє.
Після сніданку ми сіли читати книгу. Ми часто отак сідаємо та читаємо. Трохи читає моя дівчинка (я й досі так називаю її), трохи я. Ми читаємо вголос. Це краще, ніж телевізор. Книга виявилась достатньо захоплюючою.
Раптом ми почули, як відкрилися вхідні двері. Натан щось комусь шепотів. Ми вийшли та побачили красиву дівчину у невеличкій білій сукні, з гарним довгим волоссям та приємною зовнішністю. Вона ніяково усміхалась та вкрилася рум’янцем, побачивши нас. Натан взяв її за руку, стиснув міцніше.
− Мамо, тату…знайомтесь, це моя дівчина, Ейрена
Я зі своєю Ейрою лише усміхнулися та пішли вітати дівчину у нашій родині.